Мене звати Марія, я з Краматорська. Хочу висловити щиру вдячність Aid Ukraine Denmark за велику допомогу українцям, які втекли від війни в Україні. За щасливим збігом обставин я була пасажиром першого автобуса Aid Ukraine Denmark для українських біженців з Польщі до Данії 11 березня. Першого серпня я почала працювати і остаточно вирішила оселитися тут, у Данії. Ось моя історія.

Налякані війною та окупацією, ми змушені були тікати з дому на Донбасі. Ми попрямували з мого рідного Краматорська до Польщі. Я повинна була їхати в зовсім інше місто Данії. Але в таборі біженців у Польщі на стійці реєстрації автобуса мені сказали, що потрібно почекати ще день.

Я була з мамою та маленьким песиком, ми вже були в дорозі два дні, і ми були настільки втомлені, що я вирішила не чекати іншого автобуса, а сісти на автобус Aid Ukraine Denmark, і я не помилилася. Як відомо, випадковостей не буває. Я щаслива бути тут, куди нас привіз цей автобус!

Відколи я виїхала з України до Данії, я думала про волонтерство. Я не могла допомогти в Україні, але я хотіла допомагати в Данії! Після трьох місяців адаптації до нового життя я стала волонтером команди Aid Ukraine Denmark! Я вдячна за можливість взяти участь у ярмарку вакансій для українців як перекладач. Для мене це був неймовірний досвід. Це була значуща та потрібна робота – допомагати таким людям, як я, моїм співгромадянам, які цього потребують.

Нас об’єднує та ж трагедія: ми втратили дім і роботу, і нам довелося тікати, щоби врятувати своє життя. Ми хочемо працювати, і нам потрібна робота. Такі заходи допомагають нам не тільки знайти місце праці, але й бути зайнятими та інтегруватися в Данії. Я була однією із них –людиною, яка шукала роботу.

До червня я вже була на кількох співбесідах. У липні я знайшла роботу офіціанткою в затишному готелі Konventum в Хельсінгері. Я зробила правильний вибір. Я дуже щаслива, що маю цю роботу. Своє робоче місце вважаю другою домівкою, а колег – сім’єю. Вони підтримують мене та допомагають практичними порадами та адаптації на робочому місці. Навіть коли я втомлююся, я щаслива завдяки моїй команді та колегам у Konventum.

Я почала відвідувати школу данської мови двічі на тиждень після роботи. У школі вивчаю граматику, а на роботі практикуюся з колегами та відвідувачами. З кожним днем я все краще розумію данську мову. Я дуже вдячна за можливість бути тут.

Дякую за гостинність!

У квітні 2022 року я знайшов інтригуючу публікацію на LinkedIn, у якій недержавна організація Данії прагнула послуговуватися технологічною платформою (Smartsheet), яку я активно використовую для керування операціями та робочими процесами в компанії, що займається програмним забезпеченням, тут, у Сполучених Штатах. Це було неочікувана знахідка, яка перетнулася з багатьма моїми інтересами та захопленнями.

Останні кілька років я був шанувальником Північної культури, соціал-демократії, гуманізму, історії та іноземних мов. Шанс допомогти українцям у скрутний час, знайти друзів у Данії та поділитися частинкою власного досвіду для чудової справи був надто хорошою можливістю, щоб не скористатися нею!

ІТ-команда Aid Ukraine Denmark надзвичайно привітно зустріла мене після того, як я перетнув Атлантичний океан і два континенти, щоби запропонувати свою допомогу. Ми створили багато корисних робочих рішень, а також централізували та спростили багато джерел даних, необхідних для покращення діяльності Aid Ukraine Denmark за дуже короткий час. Ми працювали разом, щоби розробити логістику транспортних перевезень для ефективніших доставок та більшої допомоги спільноті в найближчі місяці та згодом. Для мене велика честь і я вважаю великим привілеєм зробити свій внесок у допомогу групі людей, яка об’єдналася, щоби запропонувати так багато способів підтримки мігрантам з України. Гуманітарна криза, що існує по всьому світу, є періодом в історії задля солідарності та доброти, навіть якщо війна має вестись на багатьох фронтах.

Цей досвід є дуже корисним для мене і він дав можливість мені збагнути себе, надаючи всесторонню перспективу моєму повсякденному життю та надаючи енергії робити все, що я роблю. Я сподіваюся, що змотивую інших робити те ж саме, і тим самим трохи полегшу життя тих, хто постраждав від війни в Україні.

Я графічна дизайнерка, маю чоловіка Джейкоба, і у нас є двоє синів віком 26 і 24 роки. У лютому 2022 року я побачила у LinkedIn допис від Томаса Сендеровіца, який закликав прихистити людей або стати приятелем у рамках програм нової недержавної організації Aid Ukraine Denmark, головою правління якої він є. Ми з чоловіком вирішили, що хочемо бути друзями для когось із українців, що втекли від війни. Ми написали в Aid Ukraine Denmark. Через два дні нам подзвонив ще один волонтер і запитав, чи можемо ми організувати день футболу для українських дітей. Через два тижні ми з чоловіком дивовижно провели неділю в нашому дитячому футбольному клубі, де прийняли 80 чудових українських матерів з дітьми, які прийшли пограти у футбол і зустрітися один з одним. Діти грали у футбол, їли бутерброди, а ще – кожний отримав подарунок, який забрав із собою додому.

Те, що я побачила того дня, справило на мене надзвичайно велике враження: матері обіймали одна одну і плакали разом, їх об’єднує одна трагедія, тож я хотіла зробити набагато більше, щоби вони почувалися бажаними в Данії. Моя мета полягала в тому, щоби подарувати гарний досвід не лише дітям, а й мамам. Я хочу, щоби вони познайомилися одна з одною і могли спілкуватися та допомагати одна одній.

Я починала у Команді з соціальної роботи, і ми організовували багато різноманітних безкоштовних соціальних заходів: теніс, роликові ковзани, футбол, баскетбол, футбольна школа, плавання та наші щотижневі молодіжні вечори для молодих людей віком від 16 до 24 років. Із квітня ми проводимо щотижневий вечір від 17 до 19 години, де допомагаємо молоді з практичними викликами: мовою, роботою та одягом. Їжа, документи на проїзд та усе, що стосується велосипедів. Обійми, добрі слова, турбота – у цьому полягає наша емоційна підтримка. Ми завжди говоримо їм, що ми тут, аби допомогти.

У Команді з соціальної роботи ми піклуємося про близько 25 молодих українців, є їхніми датськими матерями і допомагаємо їм максимально, наскільки це можливо. Ми також зібрали багато пакетів із одягом і передали їх у різні центри для біженців у Копенгагені. Наша команда відповідає за соціальні заходи та безпосередню допомогу матерям, дітям та молоді.
Я знайшла стільки нових друзів і так багато дізналася про Україну. Я рада бачити, як вони все більше інтегруються в Данії, і Aid Ukraine Denmark цьому сприяла. Тому я пишаюся тим, що є частиною Aid Ukraine Denmark.

У березні 2022 року я все ще сиділа у своєму рідному місті в Україні, слухала постійний звук повітряної тривоги і не знала, як далі бути з власним життям. У певний момент мені довелося робити вибір, і я вирішила приїхати до Данії в пошуках безпечнішого життя.

Саме волонтерський автобус Aid Ukraine Denmark привіз мене з Варшави до Копенгагена – місце, де я оселилась, і яке тепер є моїм другим домом. Я була настільки задоволена підтримкою та допомогою, яку отримала від волонтерів, що вирішила сама нею стати через місяць після прибуття до Данії. Я відчувала, що в деяких українців ситуація набагато гірша, ніж у мене, і я розуміла, що маю достатньо часу та емоційних сил, щоб допомогти їм. Мої знання мов стали моїм найважливішим інструментом, тому я почала допомагати Aid Ukraine Denmark з перекладами.

Тим часом мені довелося стикатися з тими ж викликами, що й усім українцям — шукати роботу, житло, друзів. По суті, будувати своє життя з нуля в абсолютно новому суспільстві. Думаю, у мене все вийшло добре – я отримала роботу, яку люблю, а також відбула дуже захоплююче стажування на Копенгагенському тижні моди. Я є єдиною українкою, яка коли-небудь там працювала, і я пишаюся тим, що ділюся своєю культурою зі своїми новими колегами та друзями.

Я все ще зосереджена на волонтерстві та допомозі українцям у Данії, на скільки мені це дозволяє вільний час. Я вважаю, що під час цієї війни кожен має знайти своє місце для боротьби за демократію та свободу, і я надзвичайно рада, що віднайшла своє.

Я маю російсько-грузинське коріння. Вісім років тому я переїхала до Данії з Москви. Мій чоловік –датчанин; моя дочка є датчанкою, росіянкою і грузинкою водночас. Тож моя сім’я дуже різноманітна, і мені це подобається!

Коли почалася війна, я відчувала шок та величезний біль, сором і провину. Проте я знайшла в собі силу, мужність та енергію, щоби перетворити свій біль на діяльність. До переїзду в Данію я була директором відділу маркетингу в Essity, відповідаючи за роботу компанії в Росії, Україні та країнах СНД. Коли почалася війна, я запропонувала допомогу колишнім колегам в Україні. Одна із них переїхала до мене в Копенгаген 6 березня. Останні два місяці Дарія жила з моєю родиною. Ми не бачилися десять років до того, але коли війна увійшла в наші домівки, ми з Дарією стали рідними. Зібравши три гуманітарні вантажі та прийнявши Дарію, я приєдналася до Aid Ukraine Denmark як керівник команди з перекладу.

Ми не можемо змінити місце свого народження, але ми можемо вирішити, якими людьми ми хочемо бути. Наші дії визначають, ким ми є. Я зробила свій вибір. Я вирішила допомагати та підтримувати Україну, і це мій власний спосіб захистити демократію та права людини. Коли я бачу українку – я не бачу біженку – я бачу матір, я бачу сестру чи подругу. Я хочу її обійняти і піклуватися про неї та її дітей. Я хочу, щоби вона була в безпеці та під захистом у моєму новому домі тут, у Данії.

Співчуття та турбота є основою всього, що ми робимо як волонтери. Наша команда перекладачів будує мости; ми перші, хто зустрічає людей і приймає їх тут, у Данії. Одним із наших завдань було налагодити доїзд автобусів з Данії до Польщі, щоби перевезти українців, які втекли від війни, до Данії. Я сама брала участь у цих перевезеннях. У моєму автобусі їхали 44 українці. Я ніколи не забуду цей досвід. Я дуже пишаюся тим, що Aid Ukraine Denmark безпечно доставив 529 українців до Данії. Бути волонтером – моя найприємніша робота!