Я маю російсько-грузинське коріння. Вісім років тому я переїхала до Данії з Москви. Мій чоловік –датчанин; моя дочка є датчанкою, росіянкою і грузинкою водночас. Тож моя сім’я дуже різноманітна, і мені це подобається!
Коли почалася війна, я відчувала шок та величезний біль, сором і провину. Проте я знайшла в собі силу, мужність та енергію, щоби перетворити свій біль на діяльність. До переїзду в Данію я була директором відділу маркетингу в Essity, відповідаючи за роботу компанії в Росії, Україні та країнах СНД. Коли почалася війна, я запропонувала допомогу колишнім колегам в Україні. Одна із них переїхала до мене в Копенгаген 6 березня. Останні два місяці Дарія жила з моєю родиною. Ми не бачилися десять років до того, але коли війна увійшла в наші домівки, ми з Дарією стали рідними. Зібравши три гуманітарні вантажі та прийнявши Дарію, я приєдналася до Aid Ukraine Denmark як керівник команди з перекладу.
Ми не можемо змінити місце свого народження, але ми можемо вирішити, якими людьми ми хочемо бути. Наші дії визначають, ким ми є. Я зробила свій вибір. Я вирішила допомагати та підтримувати Україну, і це мій власний спосіб захистити демократію та права людини. Коли я бачу українку – я не бачу біженку – я бачу матір, я бачу сестру чи подругу. Я хочу її обійняти і піклуватися про неї та її дітей. Я хочу, щоби вона була в безпеці та під захистом у моєму новому домі тут, у Данії.
Співчуття та турбота є основою всього, що ми робимо як волонтери. Наша команда перекладачів будує мости; ми перші, хто зустрічає людей і приймає їх тут, у Данії. Одним із наших завдань було налагодити доїзд автобусів з Данії до Польщі, щоби перевезти українців, які втекли від війни, до Данії. Я сама брала участь у цих перевезеннях. У моєму автобусі їхали 44 українці. Я ніколи не забуду цей досвід. Я дуже пишаюся тим, що Aid Ukraine Denmark безпечно доставив 529 українців до Данії. Бути волонтером – моя найприємніша робота!