У березні 2022 року я все ще сиділа у своєму рідному місті в Україні, слухала постійний звук повітряної тривоги і не знала, як далі бути з власним життям. У певний момент мені довелося робити вибір, і я вирішила приїхати до Данії в пошуках безпечнішого життя.
Саме волонтерський автобус Aid Ukraine Denmark привіз мене з Варшави до Копенгагена – місце, де я оселилась, і яке тепер є моїм другим домом. Я була настільки задоволена підтримкою та допомогою, яку отримала від волонтерів, що вирішила сама нею стати через місяць після прибуття до Данії. Я відчувала, що в деяких українців ситуація набагато гірша, ніж у мене, і я розуміла, що маю достатньо часу та емоційних сил, щоб допомогти їм. Мої знання мов стали моїм найважливішим інструментом, тому я почала допомагати Aid Ukraine Denmark з перекладами.
Тим часом мені довелося стикатися з тими ж викликами, що й усім українцям — шукати роботу, житло, друзів. По суті, будувати своє життя з нуля в абсолютно новому суспільстві. Думаю, у мене все вийшло добре – я отримала роботу, яку люблю, а також відбула дуже захоплююче стажування на Копенгагенському тижні моди. Я є єдиною українкою, яка коли-небудь там працювала, і я пишаюся тим, що ділюся своєю культурою зі своїми новими колегами та друзями.
Я все ще зосереджена на волонтерстві та допомозі українцям у Данії, на скільки мені це дозволяє вільний час. Я вважаю, що під час цієї війни кожен має знайти своє місце для боротьби за демократію та свободу, і я надзвичайно рада, що віднайшла своє.